Дуже часто у житті християнина можна почути про віру в Бога, про те, як її можна виявити...Кожного разу, коли чуєш слова " я вірю", виникає запитання: "А якою є твоя віра?".
У цій публікації хочу поділитися деякими думками про віру та про те, коли і як ми як християни її виявляємо...
Перше, що хочеться сказати, що віра - це спосіб життя, це вияв довіри та чистоти щирого серця. Віра - це щось, чого не можна до кінця передати словами, але можна передати ділами та розумінням того, яке життя є без та з вірою.
Коли у нашому житті вияв віри відкрито не вимагається або цього не потребують обставини нашого існування, то вияв віри виглядає якимось "притупленим", нещирим;...тоді проявляється інша "віра" - віра у забобони або у щось таке, що нам, Христовим учням, не личить "вірити".
Читаючи різні статті та беручи до уваги власний досвід, можу сказати, що наша віра у забобони є сильніша від віри в Бога та його силу. До прикладу: нещодавно були Йорданські свята і вже вкотре я стикаюся з таким "віруванням", що не можна прати одяг, бо ще не пройшло 10 днів від свята. Це обумовлено тим, як мені розповідають, що вода є святою. Але, якщо взяти до уваги логічне мислення, то це виглядає якось дико і тоді з того "вірування" випливає, що, напевно, не можна вмиватися та навіть ще більше: якщо людина живе у селі і має худобу, яку треба доїти, а вона, як то часто буває зранку, завжди брудна, то її теж не можна мити, бо "вода свячена". Коли ж проходять вказані вище дні, то святість з води "вивітрюється". Можливо це таке просте пояснення того, що наболіло, чи, як то кажуть, крик душі, але ми дуже часто надаємо великої сили не Богу, а речам і забуваємо, що вони самі по собі не мають ніякої сили, якщо лише Бог через них та нашу віру в його всемогутність не буде діяти.
Можна багато говорити про нашу віру, про забобони, прикмети та інші вірування...але чи варто!?
Хочу сказати одне: ми - Христові учні та учні Апостолів. Тому не потрібно засмічувати своє серце непотрібом та зневагою Бога, а пам'яти про Першу Заповідь: "...Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене"!!!
Перше, що хочеться сказати, що віра - це спосіб життя, це вияв довіри та чистоти щирого серця. Віра - це щось, чого не можна до кінця передати словами, але можна передати ділами та розумінням того, яке життя є без та з вірою.
Коли у нашому житті вияв віри відкрито не вимагається або цього не потребують обставини нашого існування, то вияв віри виглядає якимось "притупленим", нещирим;...тоді проявляється інша "віра" - віра у забобони або у щось таке, що нам, Христовим учням, не личить "вірити".
Читаючи різні статті та беручи до уваги власний досвід, можу сказати, що наша віра у забобони є сильніша від віри в Бога та його силу. До прикладу: нещодавно були Йорданські свята і вже вкотре я стикаюся з таким "віруванням", що не можна прати одяг, бо ще не пройшло 10 днів від свята. Це обумовлено тим, як мені розповідають, що вода є святою. Але, якщо взяти до уваги логічне мислення, то це виглядає якось дико і тоді з того "вірування" випливає, що, напевно, не можна вмиватися та навіть ще більше: якщо людина живе у селі і має худобу, яку треба доїти, а вона, як то часто буває зранку, завжди брудна, то її теж не можна мити, бо "вода свячена". Коли ж проходять вказані вище дні, то святість з води "вивітрюється". Можливо це таке просте пояснення того, що наболіло, чи, як то кажуть, крик душі, але ми дуже часто надаємо великої сили не Богу, а речам і забуваємо, що вони самі по собі не мають ніякої сили, якщо лише Бог через них та нашу віру в його всемогутність не буде діяти.
Можна багато говорити про нашу віру, про забобони, прикмети та інші вірування...але чи варто!?
Хочу сказати одне: ми - Христові учні та учні Апостолів. Тому не потрібно засмічувати своє серце непотрібом та зневагою Бога, а пам'яти про Першу Заповідь: "...Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене"!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар